Нам завжди чогось не вистачає. Постійно хоч щось, та не влаштовує. Хочеться якихось змін на краще. Часто саме скарги життя стають темами наших дружніх посиденьок. І начебто ми старанно шукаємо відповідь на запитання: Ну чому ж нічого не змінюється? Адже я так хочу змін!» Тільки ось немає відповіді. Ну чому?
Відгадайте загадку: як в одну й ту саму трилітрову банку вмістити три літри брудної води з калюжі та три літри чистої води? Одночасно – ніяк! Потрібно спершу вилити бруд. Потім – вимити банку. І лише потім можна налити чистої води. До речі, можна не налити. А можна – і не води. Але це вже ви самі визначайтеся.
Зміни до нас приходять легко і просто, щоб ви там собі про це не думали. Життя рухається. Бог все бачить. І якщо ви чогось хочете і в Бога це просите – він вам це дає майже відразу. Тільки просіть обережно. А то ризикуєте отримати бажане і зовсім не зрадіти цьому.
Тільки Бог не дає нам можливість бачити із заплющеними очима. Тому якщо хочеш нарешті отримати те, про що довго мрієш і просиш, очі доведеться відкрити, озирнутися навколо, побачити і взяти в руки свій подарунок. Як варіант – можна продовжувати мріяти далі із заплющеними очима. Вибір у нас є завжди, вибір ніхто ніколи не забере.
А можна не мріяти, а одразу – страждати. Це навіть у чомусь солодше. Вважається, що страждання облагороджує та очищує. Щоправда, йдеться про Страждання, а не про жування соплів, але це нюанси, на які можна не звертати уваги. Адже коли тебе шкодують, це так приємно.
Хтось подумає: “Розвела тут демагогію з філософією… Все одно незрозуміло, що робити”. І справді, не ускладнюватимемо те, що гранично просто. Звільняємо банку, миємо її, наливаємо туди щось інше. Пробуємо. Чи то налили? Несмачно вийшло? Повторимо ще раз, руки не відваляться.
Життя довге. Ви здивуєтеся, але ми нікуди не запізнюємося. Ми довго і старанно вчимося ходити, говорити, писати, потім вчимося бути кимось у житті. І лише самого життя ми не вчимося зовсім. Бути собою ми не вчимося і, як наслідок, не вміємо. Тому всі наші прикладні знання не допомагають.
Чи не влаштовує вас коло спілкування? Люди дратують, чи не розуміє ніхто? А ви киньте їх! Просто почніть відсікати тих, хто вас не влаштовує. На їхнє місце прийдуть – обов'язково прийдуть! – Інші люди. Не факт, що вони вас повністю влаштують. Але вони вас чогось нового в житті навчать, перш ніж ви зрозумієте, що і це не ті, хто вам потрібен. Рухайтесь! Свої десь поряд, шукайте їх!
Робота нічого, крім блювотного рефлексу давно не викликає? Ну зрозуміло, роботу так одразу не кинеш – їсти треба, родину годувати… Так і не кидайте одразу. Почніть проти неї диверсію: вивчайте інші сфери діяльності, навчайтеся. Є безліч різних курсів, де за невеликі гроші вас навчать усьому, хоч чорту лисому зачіску робити. Є, зрештою, на столі комп'ютер, у комп'ютері – інтернет, а на плечах голова. Навчіться самі, безкоштовно. І змінюйте роботу, будучи до цього підготовленими.
Не чекайте змін. Будьте певні – вони вже давно прийшли. Вам просто ніколи їх помітити і страшно до них доторкнутися.
Тримайте свої душу і розум у чистоті, не захаращуйте святе місце непотрібним мотлохом, точно знайте, де знаходитесь і куди йдете – і у ваше життя увійде спокій, порядок та задоволення від кожного прожитого дня. Ну, а якщо в душі бардак – у житті порядку не буде. Святе місце порожнім не буває. Але тільки нам вирішувати, чим воно буде зайняте.
