Натхнення хвиля кришталева …

Натхнення хвиля кришталева …

В повсякденному житті кожної людини інколи з’являються хвилини особливого настрою, піднесення, яке зазвичай називають натхненням.
Прояви його дуже різноманітні : в декого просто підвищується працездатність, дехто співає, хтось пише музику, хтось малює картини, а художньо обдаровані люди складають вірші…
Можливо ці поезії не дуже досконалі за стилем та розміром , але головна їх принада це щирість, продиктована люблячим серцем. Саме з таких віршів складається збірка «Натхнення», що вийшла з друку вже вшосте.
Започаткована ця поетична збірка у 2002 році А.Ф.Супрягою, головою обкому профспілки працівників охорони здоров’я, для того, щоб ознайомити широке коло читачів з аматорською творчістю поетів – медичних працівників, з їх величезним творчим потенціалом.
І попри відмінності у рівні літературної майстерності, всіх авторів збірок «Натхнення» об’єднує любов : любов до матері, до природи, до своєї родини і своєї роботи, до рідної землі.
Серед шести збірок дві тематичні: третє видання присвячене професії медичного працівника, шоста збірка – 200 річчю з дня народження Т.Г.Шевченка.

Коли читаєш вірші медичних працівників, що увійшли до цих видань, інколи може промайнути думка : « А чи правильно обрали автори свою головну професію?», – настільки досконалими є твори поетів- аматорів.
Втім, Ви можете переконатися у цьому самі, якщо завітаєте до нашої бібліотеки і прочитаєте хоча б одну збірку «Натхнення». Можливо на сторінках видання Ви зустрінетесь зі своїми знайомими медичними працівниками, які відкриються для вас з нового, неочікуваного боку…
А поки пропонуємо Вашій увазі декілька віршів з нової, шостої збірки «Натхнення»

Усе від нас залежить, люди
Бех А.І.

Усе від нас залежить, люди,
Якщо вогонь в душі не згас,
То день новий, яким він буде,
Залежить виключно від нас.
Щоб милостиню не просили
В усіх країн, мов жебраки,
Спираймося на власні сили,
На силу братньої руки.
Бо нам ніхто не допоможе,
Хоча б і дуже захотів
То дай же розуму нам,Боже,
Щоб кожен з нас це зрозумів.
Єднаймося!
Бо в цьому – сила!
Трудімося – і будем жить!
Бо Україна наша мила
Уже стомилась сльози лить.
Борімося – і переможем!
Хай знають друзі й вороги,
Що ми усе на світі зможем,
Нам хватить волі і снаги,
І не впізнаєм України,
Душа якої ожива,
Де буде все в ім’я людини –
Не тільки гасла і слова.
Усе від нас залежить, люди,
У цей важкий, непевний час,
Тож хай нащадки не осудять,
А з вдячністю згадають нас.

Одна-едина
Міщенко А.

Земля рідненька, Батьківщина,
Квітуча стежка в майбуття,
Навіки я твоя дитина,
Ти найдорожча за життя.
Тебе люблю, як любить мати
Своє в колисці немовля,
Не підкорить нас, не зламати,
Нехай живе свята земля.
Ми всі сім’я одна, родина,
Від гір Карпатських до Дніпра,
В піснях оспівана, єдина,
Героїв ненька і сестра.
Злітає пісня Кобзарева,
Листом осіннім з древніх віт,
В руках міцніють стягів древа,
В серцях Тарасів заповіт.
Життя вирує та буяє,
Невтомно пташкою летить,
Хай мирне сонце завжди сяє,
Господь дарує щастя мить!

Світанок на Олевщині
Шавула Т.П.

Куйовдить вітер трави, як волосся,
Берези щось шепочуть угорі,
Ще сплять жита, налившися колоссям,
У порошнях ранкової зорі.
Рожеві хмарки в океані неба,
Мов яхти, підставляючись вітрам,
Кудись пливугь: до мене чи до тебе,
Всміхнувшись працьовитим хмелярам.
Струмочок безтурботно десь клекоче
В жаданні вод великої ріки
Примруживши ледь-ледь зелені очі,
Поглянув ліс на поле з-під руки.
Сім’я дубків дрімає на узліссі,
А поруч сосни мліють на горбі…
Зелений край! П’янке моє Полісся!
В моїй душі вміститися тобі.
Моїй душі всього тебе ввібрати,
Щоб і в жнива, в сівбу і в сіножать
До забуття, як дівчину, кохати
Й, як матір рідну, вічно пам’ятать.