Поезія, душі моєї втіха

Безымянный
Напередодні Дня медичного працівника Обласним комітетом профспілок медичних працівників та обласною науковою медичною бібліотекою було проведено засідання клубу поетів – медичних працівників «Натхнення», на якому відбулася презентація книги «Єднаймося, брати мої», Книгу було сформовано за підсумками Всеукраїнського конкурсу творів поетів – медичних працівників, присвячених 200 – річчю від Дня народження Тараса Григоровича Шевченка.
Житомирщина ще раз довела, наскільки багата талантами – серед лауреатів конкурсу – 9 житомирських поетів – медиків – найбільша кількість серед усіх областей України, а С.В. Кобилінський та Т.О. Рубан – Щуковська посіли призові місця.
Безымянныйеенке
Лауреати конкурсу та прихильники їх творчості стали учасниками засідання клубу. Присутні прочитали свої нові вірші, поділилися історією їх створення та роздумами про роль і місце поезії в своєму житті.
Безымянныйкку
Завдяки голові обласного комітету профспілки працівників охорони здоров’я Аллі Федорівни Супрязі, яка головувала на засіданні, зустріч пройшла у теплій, сердечній та дружній атмосфері.
Безымянныйее (1)
Поети – лауреати конкурсу були нагороджені Грамотами Президії обласного комітету профспілки працівників охорони здоров’я.
Пропонуємо вашій увазі вірші лауреатів конкурсу, лікаря-гастроентеролога Коростенської ЦМЛ Тетяни Борисівни Микитчук та анестезіста Баранівської ЦРЛ Ігоря Анатолійовича Белякова
микитчук
Промениста і співуча
Сонцесяйна й веселкова,
Полонила юну душу
Українська рідна мова
У високім піднебессі
Жайворино задзвеніла,
Розправляла білим садом
Навесні духмяні крила.
Ніжні паростки любові
З мудрих зерен проростали,
Світанкові чисті роси
У рядочках вигравали
Серцю радісна світлиця!
Величава, як орлиця,
Милозвучності окраса,
Невмирущим духом сильна,
Геніальністю Тараса.
Древнє річище народу
З літ минулих у майбутнє,
Кобзаревим « Заповітом »,
Глибиною незабутнє.
Скарб, одвіку найцінніший,
Нам даровано Всевишнім.
Збереглося ще коріння,
Розрослися крони пишні!
Заквітчаємо барвінком
Нелегку хрещату долю!
У колисці українка
Нам вигойдувала волю.
Збереглась для нащадків
Незамулена криниця,
Невгасима мово-зоре,

ффф

УКРАЇНО! Я ТВІЙ СИН

Україно! Я твій син,
А ти – моя ненька,
Як же тебе не любити,
Матінко рідненька!
На своїх просторах вільних
Ти мене плекала,
До серденька, рідна ненько,
Ніжно пригортала.
Я з тобою прокидаюсь,
Сонце зустрічаю,
І з тобою, помолившись,
Спати я лягаю.
Твоя велич світ бентежить,
А краса – чарує,
Процвітай, моя Вітчизно,
Хай нас Бог шанує!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *