Осінні мотиви

osennya-listva-pod-snegom Осінь. Різнобарвна, розмаїта. Спочатку вона пишна, золота й сонячна, а потім сумна, дощова, холодна. Ще повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок, зелена трава припала до землі. Небо вже не таке блакитне і красиве ‒ воно поволі стає сірим і похмурим. І радіти воно буде рідкісним яскравим, але холодним сонячним променям. І повіє раптом колючий північний вітер, і прижене велику сіру хмару. Ніхто не буде сердитися, тому що хмара подарує деревам нове вбрання, землі ‒ теплу пухову ковдру, а людям ‒ справжню зиму. Осінь не можна не любити!
Осінні мотиви простежуються і в творчорсті поетів-медиків.
14483589270 Заслужений лікар України, завідувачка ревматологічного центру обласної клінічної лікарні імені О. Ф. Гербачевського Людмила Крикливець вірш «Осінь» присвятила Галині Лукащук
ОСІНЬ
Закружляє віхола багрянцем.
Осінь тихим обрядовим танцем
Заворожить весь зелений світ.
Нанесе священну позолоту,
Листопад скінчить її роботу,
Кине паморозь, близькій зимі привіт.
Віхола осені! Віхола осені!
Зачекай.
В час відцвітання, в час засипання
Не забирай. Чого?
Не спіши до осені на крила,
Коли ще пульсує юна сила
І не згасли вогники в очах.
В довгий сон нам не пора впадати,
Будем перші роси зустрічати І шукати щастя на вітрах.
Віхола осені! Віхола осені!
Зачекай.
В час відцвітання, в час засипання
Не забирай
————————————–
798af74e083f2c49d397b5a47f7e4452_Generic ЖІНОЧА ОСІНЬ
Осінь стомлено б’ється крильми
В серцевині потужній нового,
Їй замало вбрання золотого
З відгорілого сонця весни –
Йти не хоче ніяк до зими.
Осінь плаче дощами безсило,
Розуміє ‒ не станеться диво,
Не вернуть молодої пори:
В днях зимових ‒ минуле й борги
Осінь сердиться, кличе морози,
Розсипає тумани й погрози.
Забуває, що й в млі забуття
Не скупиться на чари ‒ життя.
—————————————————
IMG_7310 Завідуючий ФП с. Вишів Малинського району Сергій Дехтяренко про осінню пору пише так:
Смутком сади вимазав
Жовтень-легкокрил.
Доля блука випасом
Посеред корів.
Заросившись в вибалках,
В огудинні піль,
На рогах їх виблякла,
Задрімала біль.
Часу тиха інохідь
З перегуком сурм
В серце знову вигронить
Виноградний сум.
Показово висмикне
Із століття мить
Та кленовим присмерком
Землю збагрянить.
Знову жовтень перкалем
У тумани вгруз.
Та зриває реквієм
З малинових вуст.
————————————————————–
osen Медична сестра Возняк Анастасія з Коростеня відчуває осінь по-своєму:
Ви чули, як сміється осінь
Відлунням журавлиних крил?
А вітер листя як розносить,
І як шумить ріки приплив?
Ви бачили, як вчора вранці
Роса блищала кришталева?
Прекрасна, ніби вся в рум’янці,
Ішла осіння королева.
Туманний шлейф висів над нею,
Блищало золото вогнем,
Небо світилося зорею
На цілий світ, на весь Едем.
Ішла сміливо, граціозно,
Не зупинялась ні на крок.
Тому надворі так морозно
Й останній опада листок.
Ви чули, як сміється осінь?
Її солодкий аромат?
Останнє листя вітер зносить,
На землю пада листопад.
——————————————————————-
IMG_4855 А у методиста нашої бібліотеки Олени Віталіївни Осіної відчуття осені яскраве і розфарбовано усіма кольорами веселки:
ОСЕННЯ СИНЬ
Такое небо только осенью бывает,
Когда вовсю рябина полыхает
И листья первые, что ветерок сорвет,
В осенний отправляются полет.
Такое небо только осенью бывает,
Когда природа тихо засыпает,
В туманной дымке утренняя даль
И в запахе дыма намек на печаль.
Еще деревья в зелени богатой,
На клумбе астры с головой лохматой,
Еще цветет подсолнух запоздалый
В соседстве с георгином ярко-алым,
Еще сияет солнце и тепло,
Но чувствуется ‒ лето-то прошло.
И лета ушедшего жалко до слез,
И рыжую прядь в шевелюре берез.
—————————————————————————–
nastol.com.ua-59044Осень краски размешала
На палитре синей-синей.
Целый месяц рисовала
Желтым липы и осины.
Красным, розовым, бордовым
Расписала георгины,
Фиолетовый и белый
Весь истратила на астры,
Ярко-красный ‒ на рябины.
Глядь ‒ и не осталось краски…
Только желтая с багровой
Да немного золотистой.
Что же, осень, ты попробуй
Расписать всем этим листья.
Весь октябрь она трудилась,
Кисточки не покладая.
look.com.ua-39446Посмотрела – получилась
Гамма желто-золотая.
Краски вовсе не осталось
Ни на ветки, ни на листья.
Что ж, теперь творить я буду
В стиле тон-минимализма:
Черным ‒ на деревьях ветки,
Мелкий дождичек занудный
Распишу я серой сеткой.
В общем, быстро и не трудно…
Осень рисовать устала –
Ни фантазии, ни сказки…
И зиме она отдала
Только тюбик белой краски.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *