«Ляльки – це моя пристрасть з дитинства» . Виставка авторської іграшки Алли Липко

выставка

На абонементі обласної  наукової медичної бібліотеки відкрито виставку авторської іграшки Алли Липко. На виставці представлено 12 панчішних ляльок. Виставка експонується до 22 травня.

Алла Олександрівна Липко тривалий час працювала медсестрою у фізіотерапевтичному відділенні Житомирської обласної клінічної лікарні ім О.Ф.Гербачевського

Пропонуємо вашій увазі уривок із інтерв’ю Алли Олександрівни кореспонденту місцевої газети «Пульс-норма» Л Хаджі:

 

1

«- Ви чекали виходу на пенсію, чи хотілося ще працювати?

-Я дуже  сумую за своєю роботою.Вона хоч і фізічно дуже важка, але цікава, творча.

-Творча?Дуже цікаво…

-В мої обов’язки входила лікувальна фізкультура, я мала допомогти людині розробити м’язи після різного роду травм. І до цього потрібно підходити творчо, до кожного пацієнта знайти підхід.Адже серед них були і важко хворі, у яких після перелому хребта не рухалася жодна кінцівка.Розумієте, спеціалісти обмежені в роботі з пацієнтами, потрібно постійно щось вигадувати з тієї незначної кількості вправ, які можна застосувати, щоб максимально допомогти хворому.Також неймовірно творча  атмосфера була у нас в колективі. Всі в нашому відділенні щось виготовляли власними руками, щось постійно знаходили нове, цікаве.

2

-Чому саме ляльки?

-Це моя пристрасть з дитинства.Ляльками я гралася до 7-го класу.Це був мій секрет.На пенсії з’явилось багато вільного часу, і якось в Інтернеті я натрапила на фото ляльки, пошитої руками в домашніх умовах. Вона мені так сподобалась,що самій захотілось таку зробити.Дехто вважає їх страшними.А для мене вони такі ніжні, не знаю , як їх можна не любити.

- Розкажить про свій творчий процес.

-Перед тім, як почати працювати, я прослухала  курси – онлайн рукодільниці Лаврентьєвої. А тоді сама  почала шити. Вона все робить за правилами : спочатку довго готує матеріали, виварює їх і т.і. Я так довго чекати не можу. Я загорілась – сіла і пошила, бо завтра я вже не захочу, натхнення може втекти.Найцікавіше в цій роботі те, що виріб завжди вийде зовсім іншій, ніж на малюнку, і зовсім не таким, як ти собі уявляєш.Ляльку починаю шити з голови, а потім пришиваю інші частини тіла.Найцікавіше для мене, якою вийде голова.Потім шиється одяг, підбираються аксесуари.В цьому мені допомогає мама,вона знаходить мені матеріали. Поки я працюю над створенням ляльки, я не знаю,якою саме вона буде. Більше того, вони всі виготовлюються різними способами, тому й виходять зовсім різні. А коли вже робота готова – то вона починає мені когось нагадувати. Одна мені схожа на сусідку, інша- на мою подругу. Але я їм це не кажу, щоб не образились.Ця схожесть , напевно, не так зовнішня, як внутрешня. Лялька втілює характер свого прототипу.

3

- Які у Вас плани на майбутне? Чим ще хотілося б зайнятись?

- Планів у мене багато, я стільки всього цікавого познаходила в Інтернеті, і все хочеться навчитися робити. Я не знаю, чого завтра забажає моя душа, на що в мене з’явиться натхнення. Ну і  звичайно, мені треба працювати над собою, боротися з лінощами, які на мене іноді находять.»

 

Дивіться фото з виставки

 

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *