Дарите женщинам цветы

vesna_7
Погода за вікном все більше нагадує про наближення весни :
десь у затишку вже розквітають проліски – випустили білі
зворушливі бутончики, дерева готуються не пропустити перші теплі промені, щоб вдягнутися у зелене мерехтливе вбрання. Весна іде.. А разом з нею чудове жіноче свято – 8 березня!
Чоловіки в цей день вітають своїх коханих, дружин, матерів, сестер, дарують їм квіти, присвячують жінкам вірші, складають для них пісні.
Образ жінки – матері, жінки – коханої у всі часи надихав митців, байдуже, професіоналів, чи аматорів. Віддали данину цій темі і наші поети – медичні працівники.
Дарувати жінкам квіти закликає всіх чоловіків лікар – анестезіолог Баранівської ЦРЛ Ігор Анатолійович Бєляков:
Дарите женщинам цветы:
Фиалки, маки, васильки и розы.
Цветы, как символ красоты,
Как юности пленительные грёзы.
Дарите женщинам цветы,
Любви продлите сказочные годы,
Цветы – знак мира, счастья и мечты,
Дарите их в любые непогоды.
Дарите женщинам цветы,
Земля в цветах пускай утонет
И в мире станет больше доброты,
Исчезнут войны, беды и невзгоды.

Нелегку жіночу долю та високу жіночу душу оспівує в своїй поезії «Княгині» лікар Чуднівської ЦРЛ Анатолій Іванович Бех:
glazunov12
Я знаю, що живуть і нині
У наших селах і містах
Їхні величності – княгині
Із гіркотою на вустах.
Нехай у них в мозолях руки
І вкрите зморшками чоло,
І музики чарівні звуки
В душі снігами замело.
І стільки болю і печалі
У їх засмучених очах
… Та іноді в розкішній залі
Вони бувають по ночах.
Їм сниться дивний сон казковий:
Звучить оркестр, вирує бал,
І князь величний, загадковий
До них прямує через зал…
Та ніч так швидко проминає,
Кінчається солодкий сон.
Проснулась. Де ж той князь? Немає,
Лиш сонце ллється із вікон.
І знову з ранку і до ночі
Робота, діти, чоловік,
Щоденні клопоти жіночі
У цей такий шалений вік
Вони чудові господині,
Дадуть завжди і всьому лад.
А в глибині душі – княгині,
Як сто і двісті літ назад.
Їм гордості не позичати,
І мудрості, і доброти.
От тільки щастя треба мати,
Та де і як його знайти?
Їх душі світлі і високі,
Як на гірських вершинах сніг.
Княгині наші кароокі
Я вам вклоняюся до ніг.
За те, що ви не розгубили,
А в серці ніжність зберегли,
За те, що вірно так любили
І нам опорою були.
Так, ще живуть на Україні
І будуть жити у віках
Їхні величності – княгині,
Що світ тримають на руках.

Мати – ця постать однаково свята і для чоловіків, і для жінок. Доки вона є на світі нас зігріває її любов та турбота, а коли не стане – спогади про неї.
Мамини руки, мамине слово… скільки про це складено поезій та пісень, однак ця тема невичерпна і залишиться, допоки існує людство.
Зворушливі, ніжні слова у вірші «Моя конвалія» лікар Іршанської лікарні, а нині пенсіонер, А.Пантус присвячує своїй матусі :

6
Посивіла мама, постаріла
І лице у зморшках, як в росі.
Під вітрами в полі загоріла
І в мозолях пальчики усі.
Як конвалія була ти, нене,
Ніжна і тендітна , і струнка.
Пам’ятаю, пригортала мене
Найтепліша на землі рука.
Та здоров’я вже давно не стало.
Що лишилось, сонечко, тобі ?
У туманах все життя розтало,
Лише очі, очі молоді.
Вони сяють, ніби ясні зорі,
В них і мудрість, в них і доброта,
А любові – скільки хвиль у морі,
І душа вся мами золота.
Ой, не в’янь, не в’янь , чарівна квітко,
Поживи для мене, я молю.
Не кінчайся щастя моє швидко,
Я ж тебе, конвалія, люблю.

Як часто жінки нарікають своїм чоловікам за недостатню увагу, за те, що рідко промовляють лагідні слова… Однак це зовсім не означає, що чоловіки нас не люблять і не цінують. Про це судіть самі – ось які слова для своїх дружин знайшли лікар – хірург Тарас Петрович Шавула та Анатолій Пантус:
??????? ?????
…..
Когда в глаза гляжу твои зелёные,
Когда, робея, рук твоих коснусь
И когда радостью бегу наполненный,
И когда ей придёт на смену грусть…
Пусть в каждый миг и что – то переменится,
И становлюсь другим я в каждый миг,
Но скептикам, что «все, мол, перемелется»,
Не верю им – вы слышите мой крик?!
…….
Недолго плыть нам до последней пристани,
Но ты во мне во сне и наяву.
Печаль моя, ты мой «водитель ритма»…
Пока ты рядом – значит я живу!

І руку, і губи, і душу –
Усе віддала для мене.
А як я віддячити мушу
За серце твоє чарівне?
Твій спокій і роки, і сила
Вже стали моїми навік.
Кохання дало мені крила-
Для тебе я є Чоловік.
Хотів я синочка – родила,
Похожий синок на мене,
Навік ти мене полюбила
І знаю: любов не мине.
Не завжди приносив я квіти,
Не завжди тебе розумів.
Ти поглядом вмієш зігріти,
Що сяє, мов сонце, з-під брів.
То як же віддячить Дружині
За серце, за ніжну красу?
Не знаю я поки. Та нині
Троянди чудові несу…
mini_7
Тож, зі святом, дорогі жінки! Нехай вам дарують троянди, «фиалки, маки, васильки и розы» кожен день, не тільки 8 березня!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *